Проти неї стояв „Сел.-Роб. Союз“ і всі невдоволені з політики Державного Секретаріяту.
Ся ґрупа справедливо вказувала на безнадійність орієнтації на антанту. Одначе при сім не хотіла бачити безвихідности положення і несправедливо закидала Державному Секретаріятови, що він, переговорюючи з Польщею й апелюючи до посередництва антанти, зраджує народні інтереси.
Замість сього вказувала вона на потребу союза з большевиками. Одначе як се зробити? Чи через голову не тільки Директорії, але й тих лівих придніпрянських партій, які, хоч стояли лівійше Директорії, одначе не могли порозумітися з большевиками? Чи ждати, аж ліві придніпрянські партії знайдуть шлях примирення між Директорією й большевиками?
А тим часом справа посередництва антанти для перемиря з Польщею не могла ждати, бо Поляки готовилися до офензиви, яка мала нам завдати рішаючий удар.
Зрештого ся большевицька орієнтація кругів, які гуртувалися коло „Сел.-Роб. Союза“, була більше тактичним способом поборювання Державного Секретаріяту, ніж позитивною політичною плятформою. Так прим. найзамітнійшна політична індивідуальність в сих кругах, відомий соціяльно-демократичний діяч Безпалко, ставши міністром праці в кабінеті Мартоса, перейшов на становищі міністра всі етапи Петлюрівської політики аж до Тарнова. Одно з двох: або він своєї большевицької орієнтації з часу поборювання Української Національної Ради і Державного Секретаріяту не брав поважно, або, ставши міністром Директорії, змінив свій погляд і перемінив свою большевицьку орієнтацію на польонофільську.
Серед таких настроїв „Сел.-Роб. Союз“ скликав до Станиславова на 30. марта 1919. „Селянсько-Робітничий (трудовий) З'їзд“. Оголошеннє, яким скликувано з'їзд, звучало:
„Товариші Селяни й Робітники!
В сей важний момент, коли валяться основи світового капіталізму, коли трудовий народ, селяни й робітники, хватають державну владу в свої руки і на колишніх престолах могутніх царів і королів повівають пролєтарські прапори, взиваємо Вас на областний Селянсько-Робітничий (Трудовий) З'їзд до Станиславова, що відбудеться дня 30. марта с. р. зі слідуючим порядком дневним:
1. Відкриттє і вибір президії.
2. Інформаційний реферат про сучасне політичне становище.
3. Реферат про земельне питаннє.
4. Внески й інтерпеляції.
В кождім селі, місточку й місті мають відбутися збори, на яких мається вибрати делєґатів на з'їзд. Села вибирають по 3, місточка по 5, а великі міста по 10 делєґатів. Політичні і фахові орґанізації вибирають по одному делєґатови від 200 членів. Кождий делєґат мусить одержати лєґітимацію, підписану президією зборів (головою і секретарем) або управою даної орґанізації.
Вибирати і бути вибраним мають право тільки Українці — безземельні й малоземельні селяни, робітники фабрик, копалень, міські, залізничі, торговлі, промислу, умові; словом, хто жиє з праці рук і ума, а не користується визиском, кому лежить на серці Самостійність України та забезпеченнє свого політичного й матеріяльного істнування.
