ко підрядною, „малою“ частиною великої „Россиї“, в якій головний і властивий осередок то є „Великороссія“, се єсть Московщина.
Петро I. і Катерина II. то були два перші московскі правителї, що сьвідомо і з обдуманим пляном зачали полїтику гнобленя і винародовленя України-Руси на річ Москви. Касували, то силою то підступом, полїтичну автономію Гетьманщини-України, доки цїлком єї не знищили, і доки не перемінили України в звичайну, росийску „ґубернїю“, правлену так само самовладно, як решта Росиї; заборонили нашу мову на Українї в школї, церкві, урядї і в друку, а завели там московщину в цїлім публичнім житю; вкінци заборонили і назву „Україна“, а силою накидали (і Московщинї і Українї) чудернацкі і штучні назви: „Россія“, „Великороссія“ та „Малороссія“. Сї штучні та хитро придумані назви мали послужити до того, щоби і в Русинів-Українцїв і в цїлий сьвіт вмовити, буцїм є лише оден нарід „россійский“, і в Московщинї і на Українї.
Петро I. і Катериня II. були властивими творцями новітної, „россійскої“ (властиво-ж і московскої) держави. Так через великі внутрішні роформи у державі (в армії, податковости, адмінїстрациї, висшім шкільництві і т. д.), яких цїлию було не добро підданих, лише скріпленє царскої власти і царскої воєнної сили — як і через великі завойованя (України, надбалтийских країв, Білоруси, Литви, Польщи, Криму і т. д.) Петро I. і
