Ця сторінка вичитана
ДИКА РОЖЕЧКА.
За сімома десь горами,
За сімома десь ріками,
(Це давно було гей–гей!)
Жили цар собі й цариця,
Жили як царям годиться,
Та не було в їх дітей!
І вродливі і багаті,
Ба й могутні у палаті
Жили пишнозолотій,
Та журба їх враз томила,
„Коб дитина була мила,
Булоб щастя, Боже мій!“
Так частенько цар зітхає,
А цариця проливає
Гіркі сльози по кутках:
„Ах, мій Боже, ах, мій Боже,
Коб дитятко було гоже,
Я не чахлаби в сльозах!“
Довго так вони томились,
Горювали і молились
