Ця сторінка вичитана
У палатах золотих;
І ні звідки їм розради,
Ні розради, ні поради
У журбах їх цих важких
Раз аж, під літную нічку
Йде цариця гень над річку,
Йде сама скупаться там,
А тут жабка скіць з водиці
Тай говорить до цариці:
„Я розраду тобі дам!“
„Бажання твоє сповниться,
Нім ще рік оцей скінчиться
В тебе вродиться дочка!“
І як жабка сповістила,
Добра Доля все сповнила,
Донечка на світ прийшла.
Як на радощах хрестили,
Силу гостей напросили,
Ще й дванацять ворожок;
Лиш одну не запрашали,
Бо дванацять тільки мали
Щирозлотих тарілок.
Ворожки дівча дарили,
В дарі славу підносили
І багатство і красу;
Аж тринацята приспіла
І таке нараз вповіла,
Що вкрив сум усю сімю.
„Ця царівна вам загине,
Як пятнацять весн пролине
