Ця сторінка вичитана
В веретені смерть найде!“
Та дванацята ворожка:
Ослабила чари трошка:
Це столітний сон буде!“
Цар наказ всім видав строгий:
„Чи багатий, чи убогий
Веретена всі спали!“
І росте, росте царівна
Зіронці красою рівна
Й рожеквітці на земли.
Вже пятнацять літ минає,
Раз царівна вибігає
Гень на башню по східцях,
Глип: комірка там маленька
І бабуся в ній старенька
З веретеном у руках.
А царівна була сміла,
Край бабусі зараз сіла
І пита цікаво враз:
„Що за гарнеє крутило,
Що так скаче жваво й мило
У руках, бабусю, в вас?“
І до рук його узяла,
Укололася й — упала
В ліжко наче нежива,
Й разом иньше іще диво:
Все у сон запало живо,
Мов мертва палата вся!
Все завмерло! Круг палати
Дика рожа виростати
