Сторінка:Лотоцький О. Сторінки минулого. Частина 4.djvu/3

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Третя частина моїх „Сторінок минулого” спинилася на початках революції. Хронолоґічним продовженням моїх заміток памяти мали б бути спомини з доби революційної бурі — Центральної Ради, Гетьманату та Директорії. Але події тої бурхливої доби так ще свіжі, проходять вони в памяті та переживаються ще й досі ніби під безпосереднім вражінням, а ті вражіння — на тлі великого національного здвигу — мають в собі досить гіркого. Тож трудно було б не сказати гіркого слова з приводу того, що діялося, та щодо тодішніх дієвих персонажів, які і нині перебувають чи в умовах розсіяння на чужині, чи — що гірше — по той бік; а про сих останніх, із зрозумілих причин, ліпше взагалі не згадувати. Се приводить мене до думки поки-що проминути в своїх записах сю добу, тим більше, що багато вже про неї писано та, правдоподібно, іще писано буде. Коли б навіть могли появитися десь скоро мої про сей час спогади, то хиба лише в уривках з того, що, таки маю надію, написано буде[1].

З цих розважань вирішив я для дальшої частини своїх спогадів, що отсе появляються в друку, взяти час пізніший та обставини більш нейтральні, коли, одірваний од рідного терену, працював я в інших обставинах, у столиці Туреччини на становищі посла Української Народньої Республіки. До сього спонукає мене також бідність нашої мемуаристики в ділянці дипломатії. В дуже відповідальну хвилю нашої історії український уряд спромігся вислати закордон для дипломатичної праці багато своїх представників, обсадивши майже всі важливіші, з дипломатичного погляду, пункти. Наші дипломати, хоч і не могли, в дуже несприятливій міжнародній ситуації, осягнути бажаних результатів своєї праці, та все ж і за згаданої ситуації таки дещо досягали та здобували в тій праці досвід, що, хоч як би був він обмежений, всеж придався б бодай їх наступникам.

І досвід моєї праці в Царгороді, як не були б малі практичні її результати, так само, припускаю, може бути корисний хоча б уже тим, що дасть уяву нашим майбутнім дипломатам, в яких трудних

  1. То вже були б — по суті речі — сторінки сучасного, і тому по трьох попередніх частинах „Сторінок минулого“ не буду вже того титулу вживати до дальших частин моїх спогадів.