Неґативна постава союзної військової влади, невільне положення турецького правительства під союзною окупацією, деструктивна чинність б. українського посла — все це утворювало обставини, дуже несприятливі для діяльности і в першу чергу для самого існування української дипломатичної репрезентації. Маніфестаційно заявленою орієнтацією нашого посла на єдину Росію дуже було принижено престіж української державности в очах представників Антанти і навіть в очах турків, що взагалі ставились до справи української незалежности прихильно.
Я мав безперечні дані, що, не вважаючи на вказаний угорі загальний напрям тодішнього антантського уряду, з турецької сторони користуюся повною прихильністю, але справа мого визнання затягалася різними сторонніми обставинами. Формальні перешкоди старався утворити все той самий б. посол Суковкин. Він подав до Міністерства Закордонних Справ заяву, в якій, не визнаючи зміни уряду на Україні, повідомляв, що я не привіз ні одкликної грамоти (lettres de rappel) для його, ні креденціяльної грамоти (lettres decréance) для себе, та пропонував реставрувати його на становищі посла української держави, мене ж уважати приватною особою, а при тім подавав до відомости, що копію сієї заяви він посилає представникам Антанти.
Сі заяви б. посла не осталися без наслідків в міністерстві закордонних справ, яке, виявляючи цілковите бажання прийняти нового посла, все ж вимагало одкликної грамоти попереднього. Такої грамоти Директорія б. послові Суковкину не дала, бо, згідно з правилами міжнароднього права, зміна вищої державної влади сама собою викликає демісію посла, призначеного попередньою владою, і він міг би продовжувати свою місію лише в тім разі, коли б дістав нові на те уповноваження. В такому напрямі і подано пояснення міністерству закордонних справ разом з копією моєї креденціяльної грамоти, про яку п. Суковкин неправдиво повідомляв міністерство, що її у мене нема.
Головною все ж причиною затяжки мого визнання та урочистого прийому султаном було побоювання турецького правительства, щоб
