не було принизливої для нього комплікації з боку окупантів за визнання посла невизнаної ними держави, — се мені пізніше отверто й пояснили в міністерстві. Прийом мого попередника султаном стався зараз після армістісу, коли окупантська влада ще не перейняла усіх галузів державного життя Туреччини. В тім прийомі яскраво виявилося принціпіяльно сприятливе відношення голови турецької держави до справи самостійности України, як близької сусідки та натуральної спільниці Туреччини. Я прибув вже через пів-року після того, коли Туреччина вже цілком підлягала окупаційному контролеві. Тому офіціяльний прийом посла держави, невизнаної союзниками, вже з засади зустрів поважні перешкоди.
Пертрактації з Високою Портою привели врешті до напів-офіціяльного визнання в формі пересланого мені в турецькій мові листа Міністра закордонних справ до великого везіра. Ось текст того акту в перекладі:
З поданої в доручене мені Міністерство Закордонних Справ копії довірочних грамот, переданих їх власникові, згідно встановлених правил, безсумнівно виявляється, що власник сей, б. Міністр Культів Українського Правительства і Губернатор Буковинської губернії пан О. Лотоцький призначений згаданим правительством до встановленого в Константинополі Українського Посольства, яко надзвичайний Посол і Повноважний Міністр.
З огляду на деякі поважні міркування, що повстають з надзвичайних обставин нинішнього моменту, видачу установленого, згідно закону, для Його Ексцелєнції п. Лотоцького акту про згоду (аґреман), а також і офіціяльне переведення церемонії передачі ним довірочних грамот Його Імператорській Величності Султанові поки що відкладено.
Але, не вважаючи на се, зносини з Посольством фактично продовжуються.
Рівнож факт призначення Українським Правительством п. Лотоцького до Константинополя Послом, з додержанням усіх встановлених правил, позбавляє офіціяльної якости Посла п. Суковкина, який до того часу прибув сюди в тій самій якості та перебуває до сього часу ще в Константинополі.
Але до мене подано, що зазначений п. Суковкин, про цілу низку недобрих вчинків якого надходять відомості самовидців та чутки, і до сього часу продовжує звертатися до деяких установ яко Посол.
