З огляду на вище означене, маю ласкаво просити Вашу Високість вшанувати мене дозволом на подачу циркулярного повідомлення, яким офіціяльні установи, згідно з вище згаданим, були б поінформовані про дійсне становище річей“.
Доконане сим актом напів-офіціяльне визнання реалізувалося в постійних ділових зносинах між Високою Портою та Посольством і послом.
Зносини з міністерством закордонних справ мали постійний та дуже уважливий, з боку міністерства, характер. Для ілюстрації наведу такий факт. Одного разу, коли прибув я на призначену мені міністром Софа-беєм авдієнцію, зустрів мене замість міністра його заступник Решад-бей, висловлюючи в імені міністра вибачення, що міністр мусів одїхати до великого везіра, який несподівано викликав його до себе. Решад-бей, очевидно, помітив моє незадоволення, що міністр не завідомив мене про ту зміну, і того ж дня міністр був з візитою на мойому приватному помешканні.
Крім чергових справ біжучого моменту, зносини з Високою Портою торкалися і справ основних, що ними мали уладитися практичні взаємовідносини двох держав, коли б для того мала наступити фактична можливість. З огляду на ті обставини, в яких перебували Туреччина і Україна, робота Посольства і полягала головно в утворенні певного ґрунту для тих майбутніх взаємовідносин. Із справ, які при тім порушувалися, найбільш поважне значіння мали консульська конвенція та майбутній товарообмін Туреччини з Україною[1].
З матеріялів, які у мене заховалися щодо справ сього порядку, подаю в додатку рапорт радника Посольства п. Я. Токаржевського-Карашевича.
- ↑ Зараз по мойому приїзді до Царгороду, коли ще були вигляди на опанування української території нашою владою, я звертався до свого уряду з проєктами навязання економічних стосунків з Туреччиною. Малося на увазі заснувати, на початку в Царгороді, відділ якого поважного кооперативу та банкової установи. Зносинами економічними, — писав я, — скріпилися б і політичні наші відносини з Туреччиною, які власне не мали досі реального ґрунту та держалися лише політичним романтизмом, на спогадах про факти історії та на мріях про далеке майбутнє, а через те й не були остільки міцні й тривкі, як се потрібно нам від такої безаґресивної держави, як Туреччина. В дальших пертрактаціях з Великою Портою на економічні теми, розуміється, треба було уникати конкретних форм економічного співжиття, як у даних умовах нереальних, та обмежуватись опрацюванням формальних основ майбутніх відносин.
