Сторінка:Лотоцький О. Сторінки минулого. Частина 4.djvu/5

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


ПРИЗНАЧЕННЯ НА СТАНОВИЩЕ ПОСЛА В ТУРЕЧЧИНІ.

Кінець 1918 та початок 1919 рр. були тяжким переломовим часом в існуванні української держави. Перемога Директорії над гетьманом сама по собі коштувала дорого, а викривши болячки гетьманського правління, дуже збурила настрої населення. Осмілені перемогою, селяне легко розброювали і дезорґанізовані відділи німецькі, запасаючись од них зброєю. Се був другий по революції значний здвиг народніх сил, в якому маси зрозуміли, що власне вони — господарі положення. Було се взагалі добре, бо дало українським народнім масам психолоґічну базу в дальшій боротьбі за власну державність; але — з другого боку — те зрозуміння свого значіння в подіях великої хвилі стало вдячним грунтом і для демаґоґічної аґітації, яку слідом за тим широко розвинули на Україні большевицькі аґенти, а се своєю дорогою привело до того роскладу в національному світогляді, що дав такі катастрофічні для України наслідки.

Селянство, політично несвідоме за царського режиму, занадто коротку пройшло політичну школу за часу революції, а свіжі вражіння режиму гетьманського витворили в його психіці досить елєментів збунтованого раба, який, роспочавши справу визволення, не дає собі ради в тім, що має робити далій. На тім тлі гасла большевицькі приймалися як найбільш відповідні. Українські політичні кола пробували конкурувати з большевиками — і програмами с.-рівської та с.-децької партій, і врешті постановами Трудового Конгресу, але в конкуренції з большевицькими демаґоґічними гаслами програвали[1]. Гарячкові

  1. Директорія в останній час свого перебування у Київі видала такий універсал до трудового селянства:

    »Громадяне-труженики!

    Визволивши Вас од тяжкого ярма гетьманського та московських панів, Директорія дає Вам закони про землю та ліси.

    Тяжке лихо було впало на Ваші голови, але славне республіканське військо під нашим проводом довершило велику народню справу, і тепер трудовий народ України має надію пережити лиху годину і взятись до культурної роботи на вільній землі Української Республіки. Директорія з великою радістю заявляє, що земля переходить в руки трудового народу, але Директорія вимагає порядку і ладу.

    Земельні управи — сільські, повітові і губерніяльні — під проводом Народнього Міністерства Земельних Справ упорядковують земельні діла і наділять по закону що кому слід, вкажуть, як до діла взятись в доброму порядку.

    Приложіть же свій спасений труд до визволеної землі, окропленої кровію борців за щастя і волю України. Пошануйте тих, хто пішов на велику боротьбу за свободу в таку лиху годину, і хай од Вашого імени завзяті козаки нашої Республіканської Армії дістануть народню нагороду за пролиту кров і тяжкі труди. Директорія призначила допомогу і нагороду козакам Республіканської Армії що до кінця будуть стоять вірою і правдою за Українську Республіку, і хай увесь народ щирою душею подякує тим, хто і свого життя не пожалів та пішов обороняти всенародню волю і землю.

    Народня правда взяла верх над ворогами, і хай усі знають що трудовий український народ зуміє в ладі і порядку далі життя своє влаштувати.

    Хай же процвіте народня земля добром і достатком на щастя України і вільне трудове життя Ваше і Ваших дітей«.