лося, що мої інформатори просто таки мене містифікують, але згодом правдивість тих інформацій цілком потверджувалася. Лєйт-мотиви аґентурних відомостей російської контр-розвідки (що орґанізаційно звязана була з розвідкою союзною і навіть мала свій відділ у анґлійській інтелідженс-сервіс) полягала в тому, що українське царгородське Посольство — аґентура німецька і — одночасно — большевицька, дістає засоби з обох цих джерел та само друкує у своїм помешканні фальшиві гроші. На сьому загальному тлі фантазія аґентів вишивала подробиці, що могли б надаватися на сюжет авантюрного фільма[1].
- ↑ Ось, напр., які аґентурні відомості опублікували вже через два десятки літ »Послѣднія Новости« (1938 р., № 6279), з приміткою редакції: »Очеркъ составленъ по личнымъ (неопубликованнымъ) воспоминаніямъ одного изъ офицеровъ русской контръ-развѣдки, служившаго во время войны и революціи въ ближне-восточномъ колоніальномъ корпусѣ Интеллидженсъ-сервисъ. Для удобства повѣствованія обозначимъ нашего информатора, согласно его пожеланію иниціалами »AX-106«. Оповівши явно вигадану історію про те, як контр-розвідка ніби то викрала з »німецької секції шведського посольства« архів німецького аґента, що працював там, д-ра фон Швербеля, російський контр-розвідчик анґлійської інтелідженс-сервіс подає затим такі, що не можна їх читати без гомеричного сміху, виссані з пальця, без слова правди відомості щодо українського Посольства в Царгороді:
»Анализъ захваченной такимъ способомъ переписки обнаружилъ чрезвычайно любопытное и нѣсколько неожиданное обстоятельство: тѣсный контактъ въ подрывной работѣ д-ра фонъ Швербеля съ украинской дипломатической миссіей, и, именно, съ первымъ секретаремъ Токарь-Токаржевскимъ (бывшимъ офицеромъ запаса австро-венгерской арміи) и нѣкоей Александрой Александровной Александровской, прирожденной авантюристкой, извѣстной въ украинскихъ кругахъ Константинополя подъ именемъ »Оксаны«. Эта особа исполняла при миссіи функціи драгомана. Понятно, вниманіе Интеллидженсъ-сервисъ сейчасъ же перенеслось на улицу Тарла-Баши, гдѣ помѣщалась украинская миссія въ домѣ, отмѣченномъ высокимъ флагштокомъ съ »жовто-блакитнымъ« флагомъ. Поднялся вопросъ объ обыскѣ въ миссіи и ея полной и немедленной лиіквидаціи.
За разрѣшеніемъ этого вопроса оккупаціонныя власти адресовались въ Лондонъ, однако оттуда медлили съ отвѣтомъ. Между тѣмъ, ограбленіе германской секціи шведскаго посольства вызвало вполнѣ понятный переполохъ въ миссіи, и послѣдняя рѣшила, вѣроятно въ цѣляхъ лучшей организаціи охраны ликвидировать свое отдѣленіе въ Терапіи, сосредоточивъ, такимъ образомъ, всѣ дѣла въ Тарла-Баши; часть же документовъ, наиболѣе компрометирующихъ, вывезти за-границу. Когда это стало извѣстно Интеллидженсъ-сервисъ, возникла мысль перехватить эти документы, пока отдѣленіе еще не ликвидировалось, примѣнивъ къ нему ту же тактику, что была примѣнена къ германской секціи шведскаго посольства. Въ Интеллидженсъ-сервисъ имѣлись всѣ основанія предполагать, что важнѣйшіе документы хранились не въ Тарла-Баши, а въ Терапіи, такъ какъ главные сотрудники фонъ Швербеля, Токарь-Токаржевскій и Александровская, проживали въ этой фешенебельной дачной мѣстности Константинополя. Мысль получила одобреніе.
Для осуществленія ея часть агентовъ наружнаго наблюденія и двѣ машины были переброшены въ Терапію, гдѣ по сосѣдству съ отдѣленіемъ миссіи наняли частную виллу. Неизвѣстно, что собственно встревожило Токаржевскаго и Александровскую: — почувствовали ли они слѣжку за собой или новые сосѣди показались
