риства. А найважнїйше те, що весь нарід вибирає собі своїх послів (депутатів), голосуючи кождий, хто має 24 лїт, прямо на посла. Ті посли є заступниками всього народа та радять про державні і народні справи.
Через те в Австрії свобідно жити і кождій людинї і кождому народови. В Австрії вільно всякому думати, говорити і писати що хоче, аби тільки сам не робив злодїйства чи калїцтва та не підмовляв других до сього. В Австрії живуть і православні і унїяти і штундисти (хрестителї) — і євангелики (лютерани) і католики і жиди і магомедане і кождому з них вільно хвалити Бога, як уміє і як хоче. І неправду кажуть тї, що галасують, буцїмто в Австрії переслїдують православіє. Аджеж є в Австрії православні Українцї та Румуни на Буковинї і вони вдоволені з австрийської свободи. В Австрії живуть Нїмцї, Чехи, Поляки, Словінцї, Хорвати, Румуни і т. д. та всї вони мають свою рідну мову в своїх школах, церквах, судах і всїх других урядах, а чиновники мають обовязок балакати в урядї тією мовою, що нарід їхньої сторони. І неправда знов, буцїм то в Галичинї переслїдуєть ся росийську (московську) мову, бо в Австрії крім жменї захожих людей по московськи нїхто не говорить.
І Українцї живуть в Австрії свобідно, далеко свобіднїйше, як у Росії. Мають вони в Австрії свої українські школи й ґімназії, свої українські церкви, своїх учених і чиновників, що говорять дома, в церкві, в судї та в усїх урядах по українськи. Мають свої українські спілки, товариства і ґазети, яких їм нїхто не заборонює. Мають своїх українських послів у Віднї (29) та у Львові (34), що боронять там українських справ. І хоч сусїди галицких Українцїв, Поляки, робили їм чимало перепон, бо самі хотїли старшувати над ними, одначе вони не дались взяти їм під ноги, бо їм конституція дала спосіб боронитись від неволї і недолї. Зборами, ґазетами та товариствами галицькі Українцї навчили наш нарід постояти громадою за своє право, за свою долю, за свій український нарід. І тепер наш нарід у Галичинї й Буковинї се вже не темна маса, а свідома свойого права українська нація, що вміє боротись за кращу долю. Се все завдячують галицькі та буковинські Українцї австрийській конституції, яка дає їм спромогу свобідно жити й розвиватись.
Як раз отсе й коле в очі царя та його московських мінїстрів і чиновників. Росія бачить, що австрийські Українцї чим раз свідомійші. Росія боїть ся, що українська самосвідомість з Галичини перекинеть ся через кордон до Росії,
