Щоб прихилити собі на той час українських селян, Москаль казав, буцїмто йде він визволити нас зпід Ляха; так само, як він тепер каже, буцїмто він хоче „визволити“ Галицьких Українцїв зпід Австрії. Якжеж забрав усї ті наші землї, то взяв нас у клїщі гірш Ляха. Нашу батьківську українську мову споневіряв, вигнавши її з церкви і з урядів, та назвавши її мужицькою та хахлацькою. Наші церкви обсадив кацапськими попами та епіскопами з самої Московщини, що українського слова не знають і знати не хочуть. Заборонив нам писати українські книжки і ґазети в нашій рідній мові. Завів засланнє на Сибір, каторгу, самоволю полїції, жандармів та стражників. Скріпив панську силу над робочим народом. Багато вільних козацьких земель на Українї забрав на казну, на царську родину, на московських ґенералів і панів, а українські селяне мусїли виселятись в далекі степи та на Сибір, бо дома не ставало народови землї. Росія-Московщина провадила кріваві, народови непотрібні війни: з Турком, Японцем і з иньшими народами на те тільки, щоб царь, мінїстри і ґенерали нажили грошей та маєтків. Українських салдатів посилано в чужі краї сотками тисяч марно погибати за царські і московські справи, а не за Україну, не за свій край. Ось така гірка доля нашого народа під московським ярмом.
Тому, бо хоче забрати собі ту частину українського народа, що живе під Австрією. Західна частина нашої української землї, Галичина, припала Австрії по розборі Польщі, 125 лїт тому. Австрийський уряд полегшив зараз долю селян-кріпаків, 1848 року скасував панщину та надїлив селян волею і землею, а 1867 року цїсарь Франц-Йосиф I., що ще до сього часу царює, надав усїм народам Австрії конституцію, себто таке право, що народови й кождому чоловікови дає волю, свободу та голос у державних справах. З того часу в Австрії всяка віра має свободу; всї мови (які є в державі) рівно допущені до школи, до церкви, до суду і до кождого уряду; всї люде мають рівні права; нїкого неможна без суду держати у вязницї (тюрмі); всякому вільно без пашпорту їхати куди захоче та шукати зарібків чи оселитись, де хто хоче; неможна нїкого заслати на ссилку; вільно сходитись народови на всякі збори і наради; вільно в ґазетах чи на зборах ганити урядників (чиновників), навіть ґубернаторів та мінїстрів; вільно основувати всякі спілки, союзи, това-
