Ми, Українцї, живемо і в Австрії і в Росії. Є нас усїх на світї чимало — 35.000.000 душ, як не більше! Більше як 30.000.000 з сього живе під московським царем: у Холмщинї, на Волинї, Поділю, Полїсю, Київщинї, Катеринославщинї, Бесарабії, Херсонщинї, Чернигівщинї, Полтавщинї, Харківщинї, Воронїжщинї, Курщинї, Донщинї та Кубанщинї. Се все славна наша батьківська земля — Україна. В Австро-Угорщинї живе нас близько 5.000.000 душ: у Галичинї, Буковинї та на північній Угорщинї.
Ми, Українцї, були колись славним та могучим народом, мали свою державу, своїх українських володарів (князїв, а потім гетьманів), своє українське військо (козаків), свою незалежну нї від кого країну та не знали нїякого чужого ярма. Коли в нас княжив у Київі Володимир Великий та заводив освіту і гарний державний лад, тодї Москва була ще диким краєм далеко на півночи. Коли в нас, на Українї, була освіта, були вищі школи в Київі, Острозї і Львові, було вільне козацьке життє, тодї в Московщинї (Великоросії) царила кромішня тьма і неволя… Боронили ми славно свого краю від Турків і Татар, від Ляхів і Москалїв та від усякого иншого ворога. Тому яких 270 лїт мали ми війну з Польщею та визволили велику частину України зпід польської кормиги. Але Польща була ще тодї сильна держава, і через те щоби трівкіще забезпечити від неї нашу Україну, мусїв наш Батько, гетьман Богдан Хмельницький, шукати помочи в московського царя.
В роцї 1654, у містї Переяславі, недалеко Днїпра стала умова поміж Україною і Московщиною, поміж гетьманом Хмельницьким і царем Олексїєм Романовим. Україна пішла під царську руку, як вільна незалежна земля, що мала свій власний державний лад, свого гетьмана, своє військо, свій скарб і свої закони та уряди. Москалї прирекли не мішатись в українські справи, а тільки мали спільно виступати проти спільного ворога.
Та московські царі не додержали Переяславської умови. Вони стали ломити її віроломно, стали обмежати гетьманську владу, насилати московських воєводів і московські війська на Україну, а наших селян повертати у кріпаків. Якжеж Українцї під проводом своїх гетьманів Петра Дорошенка й Івана Мазепи зірвались до зброї проти віроломної Росії, то московські царі змовились з Поляками та віддали значну частину України назад під Польщу, а решту спустошили та врештї 1775 року зруйнували останнє гнїздо нашої волї, славну „Запорожську Сїч“ (139 лїт тому). Знищивши українське гетьманство, Москалї розібрали і Польщу, при чім заняли й решту українських земель.
