Розгорілась війна, як велика пожежа, від моря до моря. Пів світа горить і палає. Стали проти себе зі зброєю в руках мілїони людей: з одного боку Москаль, Сербин, Француз, Бельґієць та Анґлїєць і Японець — з другого Нїмець, Австрієць та Турок.
За щож ведеть ся та війна, така велика, якої ще на світї не було? Хто і задля чого викликав її?
Зробила се Росія. Зробили се московський царь та його мінїстри, ґенерали та чиновники. Вони-то, ненаситні, якби могли зажерлиб цїлий світ. Вони то перед кількома лїтами вигнали мілїони своїх селян та робітників на заріз Японцеви, не давши своїм салдатам нї куль, нї харчів, а самі накрали мілїони грошей по людських трупах і по селянській крови. Вони то юдили Сербів раз-враз проти Австрії — не тому, щоб хотїли справдї їм помогти, а тому щоб їх руками печену картоплю з жару витягати. Через те мали народи що кілька місяцїв мобілїзації, через те від кількох років нависла над світом війна.
Аж відтак підмовила Росія Сербів убити австрийського престолонаслїдника, покійного Франца Фердинанда. Колиж Австрія хотїла покарати сербських винуватцїв за се убийство і зачала з Сербією війну, тодї царь та його мінїстри вступились за Сербами, та зачали й собі з Австрією воювати.
Нїмеччина уняла ся тодї за Австрією, а Франція та Анґлїя — сусїди й вороги Нїмеччини — скористувались війною та кинули ся на Нїмеччину. Загоріла світова війна.
Зачалась війна від Сербів, та не за Сербів вона по правдї ведеть ся, а за нас Українцїв, за нашу українську землю і за наш український нарід!
