Україну. Московські ґазетярі та офіцери кажуть, буцїм побіда Австрії, се значить нїмецька неволя для України. Се брехня та видумка. Як же можуть Нїмцї запанувати над Україною, коли вони і над малою Галичиною не панують, але навпаки Українцї в Галичинї мають такі свободи, яких не мають Українцї в Росії. Тому не треба вірити сим московським брехням. Навпаки! Вся українська земля, що її занялаб австрийська армія, та яка булаб прилучена до Австрії, раз на все визволила ся б з-під Росії і дісталаб конституційні свободи та вольности. Не булоб тодї заслання, шибениць, тюрми та чиновницько-жандармської самоволї. Не булоб пашпортів, але всякому булоб вільно їхати та жити, де хоче, і заробляти, як хоче. Всї віри: православна, унїятська, католицька і инші булиб однаково шановані та кождому булоб можно свобідно ісповідувати свою віру.
З окрема що-до віри православної, то брехня, буцїм то побідна Австрія та Нїмеччина схотїлиб її скасувати. Навпаки: тодї ми, Українцї, відновилиб знов нашу стародавню самостійну, українську православну церков. Тодї православні Українцї не булиб залежні від московських епіскопів, від росийського Синоду та мирських наставників сього Синоду (царя і оберпрокурора св. Синоду), а тільки від своїх-же українських епіскопів, як се було тому 200 лїт, за давнїх київських митрополитів: Петра Могили, Борецького, Тукальського та за українських гетьманів.
Булаб тодї повна воля збиратись народови в товариства, спілки та на збори, щоб добувати собі кращу долю та радитись над своїми справами. Булаб повна воля писати та читати всякі ґазети, на всяких мовах та всякого напряму.
Булаб повна воля вживати нам свою рідну, прадїдну мову українську в сїльських школах, ґімназіях і унїверситетах, в наших церквах і судах. Сталиб ми освіченим народом, та всї у світї почалиб нас шанувати. Тодї краще зажилиб ми, маючи свою науку в зрозумілій нашим дїтям мові і не далиб себе визискувати чужинцям.
Селянам покращалоб життє, бо прибулоб їм землї. Землї царські (удїльні), казьонні та землї ворогів визволення України забралось би на користь українського народу. Робітникам по фабриках і заводах покращалаб доля. Колиб українські землї з-під Росії дістались під Австрію, тодї сї землї враз з Галичиною і Буковиною малиб право самі собою порядкувати, як окремий край, з окремим українським Соймом, себто дісталиб свою українську автономію. Самі собі тодїб господарювали у своїм краю. Сього всїм Українцям
