треба домагатись, для сього працювати і бажати побіди Австрії та Нїмеччинї і їх союзникам, бо побіда ся принесе кращу долю для українського народу.
Що воно так булоб, а не инакше, се бачимо по всїм дотеперішнім ладї в Австрії, де кожен нарід, кожна мова і кожна віра мають своє право. Се бачимо і на прикладї Боснїї і Терцеґовини. Сорок лїт тому, як Австрія взяла ті країни з-під Турка, зруйнованими, темними, поневоленими. Сьогоднї сї країни впорядковані, загосподарені, покриті хорватсько-сербськими школами, бутими дорогами, залїзницями і т. д., та мають свій окремий сойм (свою автономію), де засїдають депутатами Хорвати та Серби, значить саміж місцеві Славяне, а не Нїмцї.
Побіда Австрії та Нїмеччини може бути менша, а може бути й так велика, що буде рівна розгромови і розпадови Росії. Дехто з росийських Українцїв боїть ся сього, бо каже: не знати, що сталося б тодї з українськими землями, чи не розібрали-б їх, поміж себе инші держави: Австрія, Туреччина і Румунїя та чи не прилученоб тодї частини українських земель до Польщі, про відбудованнє якої мріють Поляки?
Що такий розбір українських земель бувби великими лихом для нас, се річ ясна всякому Українцеви — чи він з Росії, чи з Австрії. А найбільшим лихом булоб, як-би часть українських земель прилучено до Польщі, колиб мала вона взагалї повстати. Се був-би початок нових українських повстань проти Польщі, з чого тільки скористала ся б Росія та забрала-б знов усї українські землї від Польщі.
Та тільки такого розбору українських земель нема чого бояти ся. Що найбільше — як уже попереду сказано — Австрія заралаб частину росийської України та далаб їй автономію, на чім українство тільки вигралоб. Отже австрийського забору нїчого нам бояти ся, а про всякий инший шкода й говорити. Він немислимий.
Натомість певна річ, що в разї розгрому Росії повсталаб самостійна українська держава. Україна за-великий край, щоб його можна було прилучити чи до Австрії, чи до иншої держави. На се не згодили сяб й инші сусїдні держави, які бажають собі рівноваги між державами Европи, а не бажають собі за-великого скріплення одної тільки держави. От для сеї рівноваги й сотворено б на міжнароднім мировім конґресї українську
