державу так, як недавно сотворено Албанїю, тому сорок лїт Болгарію, а ще давнїйше Сербію і Грецію.
Українська держава потрібна перш усього нам Українцям, до котрих писав наш Батько Кобзарь, що
Але вона потрібна й майже усїм нашим сусїдам: Австрії, Нїмеччинї, Румунії, Болгарії та Туреччинї, бо українська держава захистилаб усї сї держави муром від Росії-Московщини.
Також инші держави (от як Італїя, Швеція) радо повитають утвореннє української держави, бо вони волять такий кінець війни, нїж надмірне скріпленнє їх сусїдок. Навіть Анґлїя не буде проти української держави; хоч вона сьогоднї й союзниця Росії проти Нїмцїв, так се тільки хвилево й припадково. Анґлїя ворогувала з Росією віддавна в Азії і буде з нею знову ворогувати. Тому вона не буде противна ослабленню Россії, аби тільки Нїмеччина при тім не скріпилась.
Найкраще для нас, Українцїв, було-б, щоби Росію так розгромлено, аби від неї відпали всї українські ґубернїї аж по Дон, та Кубань. Повстала-б тодї велика самостійна Україна, багата пшеничною землею, каменним вуглем, залїзною рудою, сілю, нафтою, гарними пристанями, великими ріками — многолюдна і свобідна. В сїй нашій державі завели-б ми собі такий лад, якого нам Українцям треба. Здїйснила ся б аж тодї мрія Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Петра Дорошенка, Івана Мазепи та Тараса Шевченка, що нам пророчив:
„встане Україна,
світ правди засвітить,
і помолять ся на волї
невольничі дїти“.
Всякий нарід повинен мати свою власну державу. Як не має її, повинен стреміти до її сотворення. Бо тільки у своїй державі нарід може бути щасливим. Ми, Українцї, втратили свою державу тодї, як царі Петро I і Катерина II скасували Гетьманщину. Від тодї нема добра на Українї. І під росийським ярмом не буде його нїколи. Хто з Українцїв думає, що Великороси (Москалї) дадуть нам автономію, чи бодай нашу мову в школах та судах — сей легковірна дитина. Навіть найпоступовійші Москалї є ворогами автономії України. Тому нам Українцям нема иншого виходу, як бажати собі розгрому Росії.
