з якого списав Серафімович свого героя Кожуха в своїм романі „Железный поток“. Щоб провести останній штрих, скажу, що в останні перевибори в Полтавській позбавлено виборчих прав 300 душ.
Полтавська — найбільш зукраїнізована станиця на Кубані. Сприяє цьому український педтехнікум, що міститься в будинкові колишної вчительської семинарії. Будинок величезний, але трохи запущений. Завтехнікумом тов. Локотько казав мені, що тепер ще нічого, а от що було два роки тому.
Крім технікуму, є ще 5 шкіл, з них одна семирічка; чотири школі першого ступеня українізовано. Семирічка українізується самостійно, поза планом.
Починаючи від Слов'янської на низ, характер берегів Кубани починає мінятись. Правий, вищий — увесь засіяний хуторами, лівий — низький, заболочений. Особливо різко це помітно за Троїцькою, де плавні по ліву руку займають величезну просторінь. За Варениківською плавні вже йдуть по обидва боки річки.
Був ранок. Небо хмуре. З моря дув вітер і гнав хмари. Хмари чіплялись за невисокі гори, вкривали їх до самих плавнів. Іноді з-за хмар на кілька хвилин визирав хутір, станиця.
Плавні мають рудуватий вигляд — від торішнього очерету. Береги низькі, вода вщерть з ними, і от-от, здається, Кубань переллється через них і затопить береги; як і всюди, вздовж берегів ідуть невисокі вали.
Ландшафт одноманітний і невеселий. Зрідка серед цього очеретового моря попадається низенька хатка, теж з очерету; взагалі очерет тут за все служить: він і будівельний матеріял, він і паливо,
