потім, що таке судак? „Пролетарська“ риба, що з'являється на столі в трудящих не що-дня, а в дні великих свят. І коли рибалка продає її по 0,7 коп. за фунт, а „госриба“ потім бере за той же фунт 15 коп. (може трохи дешевше, а скоріше дорожче), то дозвольте спитати, в скільки ж разів виростає ціна? Ну, я розумію — сіль, тара, робочі руки, транспорт, але ж помилуйте — не в 200 і не 300 разів ціні треба підскакувати!
Багато б можна було цікавого взнати в Темрюці, коли б там довше пожити.
Темрюк зараз живе рибою. Риби ж стає чимраз менше. І темрючани думають:
— Що ж далі буде?
І справді, думати треба.
Що до культурного життя, то „здесь Русь, здесь Русью пахнет“. В установах діловодство руське, в школах — викладають по-руському.
В книгарнях — жодної української книжки.
А населення?
Населення українське, в самому Темрюці на ¾, а навколо — коли не на всі 100%.
Темрюк позаду. Над ним стоять низькі брудножовті хмари, — то десь далеко починає сходити сонце. Хвилинами зривається з моря вітер, — тоді щільніше кутаюсь у пальто.
Тачанка простукала по парому, і ми котимо піскуватою дорогою.
Праворуч видно Озівське море, воно так само жовтувате на колір, не дурно ж його стародавні
