греки звали „Меотія“, що значить буквально „вонюча калюжа;“ праворуч — Ахтанизівський лиман.
Ви вступили на територію Таманського півострова, або ще, як сказано в актах Катерини II-ої, острова Фанагорії, „пожалованого“ колись „верним казакам“ із війська Запорізького.
Таманський півостров увесь зрізаний лиманами й затоками. На Чорноморському побережжі їх три — Вітязевський лиман, Кизилташський і Цокур. Прямо всередині великий прісний лиман Ахтанизівський, з заходу — Таманська затока, а з півночи — Темрюцька.
Здавалось би, що при такій довгій береговій лінії, при наявності двох морів, на Тамані мусіла б бути багата рослинність. Але, ні. Безлісні гори, одноманітний ландшафт, солонці, і тільки в западинах і по схилах сади й виноградники. Найбільше багатий район це північно-західний кут півострова, район станиці Запорізької та Фонталовської, де багаті хутори й сади. Само собою скрізь досить багаті рибні лови.
Ви їдете дорогою, що йде досить вузьким дефіле, насипаним морем. Десь за кілометр, за два шумить прибій моря. Ніби широка гребля насипана, а по ній озерця, єрики, болотця. Вода праворуч і ліворуч. От і вся картина.
Перша Станиця — Голубицька, а від неї недалеко курорт на березі моря — „Голубинка“, цього року там лікуватимуться кубанські хлібороби. Сама станиця робить інше вражіння, ніж прикубанська: менше зелени, будинки бідніші, люд миршавіший. Видно, що тут дозвілля не те, що там.
Перевалюємо через невисоку гору. Вітер тим часом розгонить хмари, — і перед нами вгорі блакитний простір неба, а внизу прослалось море. Воно хвилює. На гребнях хвиль біліє піна. Вся
