— А ви думали! Серце ж, кажу…
— За постановою комісії в справах українізації, що перевірила апарат Донвугілля, звільнено з посади за систематичний і зловмисний опір українізації службовця Μ. М. Мазайла-Мазеніна…
Ойкнули. Тьотя Мотя розгубилася. До Мазайла:
— Що ж це таке?.. Як це?..
Рина до батька:
— Невже цьому правда, папо?.. Та чого ти мовчиш?
Тьотя і Рина з одного і з другого боку:
— Мино Марковичу!
— Папо!
Дядько Тарас, підійшовши вдивився в Мазайла:
— Він уже ні гу, ні му!.. Ні ге, ні ме — занімів!
— Голкою, Мино! Язика поколи голкою!..
Тертика до Мокія.
— А ми прийшли врятувати тебе од міщанської стихії… Ближче до комсомолу! Держися комсомолу! Верни руля на комсомол! Ну?
— Це я… Побачила — наші комсомольці йдуть… Так я покликала на поміч… Я вже до тітки ніколи не поїду.
— Ну!
Мокій до Улі:
— Ну, Улю!.. (до комсомольців)
Присяги не кажемо тепер…
— Знаю. Це вірш Яновського:
Десять літ будуєм Владу Рад.
