Сторінка:Літературний ярмарок, 1929. – Книга шоста.pdf/113

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
МАЗАЙЛО

— А ви думали! Серце ж, кажу…

ГУБА

— За постановою комісії в справах українізації, що перевірила апарат Донвугілля, звільнено з посади за систематичний і зловмисний опір українізації службовця Μ. М. Мазайла-Мазеніна…

Ойкнули. Тьотя Мотя розгубилася. До Мазайла:

— Що ж це таке?.. Як це?..

Рина до батька:

— Невже цьому правда, папо?.. Та чого ти мовчиш?

Тьотя і Рина з одного і з другого боку:

— Мино Марковичу!

— Папо!

Дядько Тарас, підійшовши вдивився в Мазайла:

— Він уже ні гу, ні му!.. Ні ге, ні ме — занімів!

МАЗАЙЛИХА

— Голкою, Мино! Язика поколи голкою!..

Тертика до Мокія.

— А ми прийшли врятувати тебе од міщанської стихії… Ближче до комсомолу! Держися комсомолу! Верни руля на комсомол! Ну?

УЛЯ

— Це я… Побачила — наші комсомольці йдуть… Так я покликала на поміч… Я вже до тітки ніколи не поїду.

ТЕРТИКА

— Ну!

Мокій до Улі:

— Ну, Улю!.. (до комсомольців)
Присяги не кажемо тепер…

ГУБА

— Знаю. Це вірш Яновського:
Десять літ будуєм Владу Рад.