У Рини виблиснувся новий план.
— Так! Прекрасно… (До Улі). Сьогодні, Улько, ти їдеш до своєї тітки… Розумієш?
Уля здивовано:
— До якої тітки? Чого?.. У мене жодної тітки нема.
— Сьогодні, зараз ти кажеш Мокієві, що їдеш жити до тітки в Одесу, розумієш? І тільки тоді, коли він погодиться змінити своє прізвище на Мазєніна, ти не їдеш, зостаєшся і ходиш до нас, розумієш тепер?
— Рино!
— Не сьогодні, завтра буде опубліковано в газеті, наше нове прізвище, але Мокій подав заяву, щоб йому залишили старе… Ти розумієш — Мокій випаде з нашої родини. Ти мусиш його привернути до нас, інакше, Улько, ти більш не побачиш ні Мокія, ні нашої кватирі!
— Я не зможу, Ринусю! Він же українець…
— Улько! Ти мусиш!..
— Не можу! Я… я сама вже українка…
У Рини трохи не вискочили очі:
Як не вскочать тьотя Мотя й Мазайлиха. Очі рогом:
— Що? Що-о?.. Милая моя! Господь з вами!.. Що ви! Що ви!
