48 літопис
2. Ах, ябоюе цей папір палить!
ОЛИ зимове, анемічне сонце сховається за брудні дахи, здавна невідновлюваних домів, накидає на голову велику, чорну
хустку. Тонкими, довгими пальцями насовує її на чоло, обтулює нею уста й лиця, так що тільки ніс і очи видно.
Підносить рамена, переломлюється в поясі, робиться мала, маленька, що сама себе не Пізнає в зеркалі, в передпокою. | Нервово Її поспішно відчиняє двері.
Хвилину стоїть і наслухує, чи не йде хто то сходах.
ні... Отже...І
1 збігає в долину.
Як добре, що не світиться в сінях.
(Нема нічого злого, щоб на добре не вийшло.)
Хтось відчинив входову браму.
Йти, чи вертати?
Ага, це сусіди, що мешкають в подвіррю.
Вже перейшли.
Ще кілька сходів, кілька кроків по асфальто- ваних сінях і поклала руку на клямку входової брами.
Зирнула на право й на ліво, кілька нервових стрибів 1 -- екрилася за углом дому.
Щастя, що мешкає на розі.
Тепер треба ще лиш широку вулицю пе- рейти, треба виминути трамваї і авта, перейти попри браму костела, а там і міський огород..
На лавках сидять влюблені пари. Їх шепоти дріжать на вітках дерев, як мухи на сітці па- вутиння. Обсніжені статуї глядять на них... Статуям добре. Вони з мармору. Не чують ні голоду, ні зимна... А вона мусить і в хаті затопити і зварити обід. Має сина. На лікаря вчиться. Весь день на клініках працює. Пиль- ний такий і талан по покійнім батьку одідичив. Не сміє знати, що з ними так зле, що нема вже й за що обіду зварити... Ї не дізнається...
Перебігла город. Увійшла в иншу частину міста. Там уже ніхто її не знає Лиш та каварня! | Мощо так багато світла? -- аж заграва а вікон на протилежні камяниці бе. В каварні музика грає. Прислуга в білих фарту- хах вино Ї тіста розносить Який контраєт до її теперішньої нужди
Здовж каварні авта. | Шофери скучають, чекаючи на своїх панів і на пань.
Оден переходить їй дорогу, знімає шапку і ніби дуже ввічливо питає: ,Може авто? Куди ласкава пані позволить? До анатомічного театру, чи прямо до крематорії?"
Його товариші сміються. Ближній з ближнього насміхається і це зоветься життям...
Біжить... Скоро! Скоро! Скоро! Щоб лільки дальше від свосі хати, від людий, котрі її знають, від колишнього гарного, достатного життя, від своїх власних гадок! Скоро!
Пробігла і притулилася до муру. Тут добре- Затишно. Самі віллі. Туди хто будь не ходить.
Лівою рукою хустку до очий притулила, праву простягла перед себе.
Ах яка-ж вона важка, як з олова! І чужа така, мов не її. Деревіє, болить...
19-го січня 1924
Хтось іде. Певний, поважний хід. Звільняє, стає, чути шелест паперу... Перебірає гроші... Вибрав банкнот, поклав на простягнену долоню і дальше пішов....
Ах, якже цей папір палить! Як він палить!
Боїдан Л.
Берлін, листопад 1923.
ЗМІСТ 3-ГО ЗШИТКА:
ем ПОЛІТИЧНА ХРОНІКА . . . . . . 33 ЗА РІДНУ ШКОЛУ. . . . . . 35
ВАТРОСЛАВ ЯГІЧ -- ЗЕНОНА КУЗЕЛІ . 37
ВІДРОДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ДЕР- ЖАВНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ -- ІВ. КРЕВЕЦЬКОГО 38
СОЛОВНІ МОМЕНТИ ІСТОРІЇ УКРАЇН-
СЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТИ . . . 40 ДЕРЖАВОСПОСІБНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ
ДЕМОКРАТІЇ. . . . 40 ОТТО БРАВН -- Б.ЛЕПКОГО . . . . 41 МУЗИЧНА КУЛЬТУРА. -- 3. К. . . . 43 ЗРУЙНОВАННЯ МОГИЛИ ЛИСЕНКА --
знос со. БІБЛІОТЕКА -- 3.К.. . . є 48
КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ В 1923-ІМ Р. - л. волохА 44
ПЕНеХЕНІ СПРАВИ НА УКРАЇНІ --
45
о дошити з Волині -- Т.ВОЛОШИНА 45
НАНЕФЕЙЛЕТОН 3.32... . 545
ДЕНЬ ЗА ДНЕМ. . . . . нні
ТРОСТИНА -- АЛЬФРЕДА ДЕ ВІНІ . . 46 З ТИХИХ ДРАМ ВЕЛИКОГО МІСТА --
БОГДАНА л. . . . еВ
ЛИСТУВАННЯ (на анна НАДІСЛАНІ КНИЖКИ І ЖУРНАЛИ (на обгортці)
ОБРАЗКОВИЙ ДОДАТОК
Від видавництва
Ом число ,,ЛІТОПИСУ" висилається на до-
теперішні адреси; черіовий зшитоїк по- шлеться тільки тим, що замовлять наш тижне- вий у видавництві в Берліні або у його львівського заступника. Адреси й умови передплати на 4-ій сторінці обгортки.
