СТАРА УКРАЇНА, I, 1924. Се наголовок нового місячного „часопису історії і культури“ під редакцією Ів. Кревецького, видання книгарні Наукового Товариства Шевченка у Львові, Ринок 10. Зміст його такий: Від редакції. Родинні літописи — Б. Барвінського. Старий Львів — В. Карповича. Слідами старої української культури — Я. Гординського. Монети Б. Хмельницького і П. Дорошенка — Ів. Крипякевича. Діялог на Різдво — М. Возняка. Замітки і матеріяли (м. ин. доповнення Б. Барвінського до статті І. Борщака про Боплана в 1-ім ч. „Літопису“). Бібліоґрафія. Взагалі видання чепурне й інтересне. Ціна не зазначена.
НОВА КУЛЬТУРА, рік II, 1—2 ч., січень-лютий 1924. В поетичній частині куріоз: поема В. Гадзінського „Айнштайн“, присвяченому „великому революціонерові наук в 5-му році револоції“, а в ній чимало таких образів як: „Атом на пункті розгриз зубами,тайну космосу'!“ Позатим — „пролеткульт“. В науковій частині: Е. Яворовського — „Теорія зглядности Альберта Айнштайна“. В літературі і мистецтві: Л. Курбаса — „Березіль“ та В. Поліщука — „Про динамічну образність і необразне напруження в ліриці“. Н.
РОГАТИНЕЦЬ, рік II, ч. 1, 2. Невеликий, але дуже цікавий локальний часопис культурного змісту. Використовування локального елєменту для загальних цілей робить його зразковим для подібного роду провінціональних часописів, що як де й були, то сухі й анемічні, пересипані політичними статтями та закликами. Про зміст можна мати поняття хочби із побіжного змісту 2-го числа: Культурне піднесення сільського господарства, Дивне село, Юрко Рогатинець та його часи, Словарець чужих слів, Обри, Будуймо „Народні доми“, Волинці в австрійських таборах, Думки, „Діточа Бібліотека“ Народньої Школи У.П.Т., Народня Школа У.П.Т. у Рогатині, Усусус мовить (з ілюстр.), Калєндар, Народні Свята, Оповістки і т. д.
ПОСТУП, студентський вісник, рік IV, ч. 1 і 2. В останніх часах у нас не бракувало й не бракує студентських часописів та журналів та рідко котрий потрафив удержатися довше як кілька місяців. Тільки „Поступ“ перетрівав усі бурі й виходить досі як „орґан присвячений правді і благородній ініціятиві“. Обидва числа за 1924-ий рік представляються добре. В порівнанню до попереднього річника дається завважити кращий вибір белєтристичної частини й краща редакція інформативного відділу. Зміст чисел теж доволі ріжнородний. Продовжуються далі праці Д. Горняткевича: Слідами нашої культури на землях Польщі, а в ілюстрованім постійним додатку для молодших „Цікаві оповідання“. Зі статтей загальніший інтерес мають статті Дзеровича про трудову школу і Д. Яремченка про українське студенство і скавтінґ.
NOVA HRVATSKA, političko-naučni mjesečnik, Загреб, рік I, ч. 1. Новий студентський часопис, видаваний хорватським академічним клюбом Hrvatska Narodna Omladina, поклав собі завданням згуртувати коло себе ті частини хорватської інтеліґенції, що вдержались серед сучасної кризи, й зужити їх для культурної роботи над своїм народом. Часопис хоче розвивати серед інтеліґенції інтелєктуальні й моральні цінности, щоб при її помочі витворити із сучасних Хорватів справжній народ у найширшому цього слова значінню. Ці погляди розвинені докладно у вступній статті головного редактора д-ра М. Вукеліча і в дальших статтях других співробітників. Часопис звертатиме більшу увагу і на славянські справи й містить уже в першому числі коротку вістку про „Історію української літератури“ Грушевського.
КРЫВІЧ, 1923, ч. ч. 1—6. Плеканню білоруської національної культури присвячений інтересно редаґований місячник „Крывіч“, що від червня м. р. виходить у Ковні під редакцією П. Ластовського й Дуж-Душевського. Він має на меті не тільки „заспокоїти душевні вимови білоруського інтеліґента“, але також доложити всіх зусиль до відшукання шляхів до самовизначення Білорусії у сфері духовости. Крім літературного відділу й богатого інформативного матеріялу приносить цілу серію нового, критичного матеріялу з обсягу білоруської мови, історії, культури і т. д. Деякі статті мають вартість і для україністів, напр. статті Юра Верещака про назви „Гуды“ — ("Крывічы“ й „Русь“ [ч. 1], Власта — Матеріяли до білоруського слівника [4], Матеріяли до білоруського зільника [4] — Філолоґічні замітки [3, 4], Волати — Анти [6]), особливо для філолоґів і для істориків культури. З.К.
„ЗЕМЛЕЗНАННЯ — пише др. Рудницький у попереднім слові до своєі книжки —, це одна з наук, які сливе не плекались і не плекаються на Україні. Про причини цеї сумної обставини не тут місце розводитися; її висліди є такі, що дотепер не маємо наукового підручника землезнання України, а популярно-наукові підручники не можуть, ніяк вийти на світ Божий! Ціле наше громадянство відзначається фатальною недостачею ґеоґрафічного знання. Шкода з цього йде дуже велика, так у ідейному напрямкові, як не менше й у практичному. Не зясовуючи собі ось хоч би величини України й її народу, не тільки наши сірі інтеліґенти, але й наші політичні діячі, зводять українську справу до спільного знаменника зі справами инших малих народів. Як це шкодить ідеолоґії українства, не треба довго доказувати. В практичному напрямкові недостача ґеоґрафічного знання має просто фатальні наслідки. Згадаю хоч би це, що в останніх часах наші політичні діячі не то що шафували межовими українськими землями на право й на ліво, але по іґноранції своїй навіть не підносили домагань на величезні простори українських земель. Ніхто з них не вмів не то що використати, але навіть і піднести цеї безлічи політично-ґеоґрафічних, економічно-ґеоґрафічних, лучбово-ґеоґрафічних і инш. арґументів, які промовляють за українською державністю на Південному Сході Европи…“
Щоб бодай вчасти запобігти цим недостачам, автор зладив оцей огляд політичної ґеоґрафії, переповідаючи із деякими змінами свою працю „Die Ukraine und die Großmächte“. Автор не має на меті давати викінченого підручника, а подає ряд політично-ґеоґрафічних нарисів, щоб допомогти до загальної орієнтації й загального пізнання предмету. Зокрема автор обговорює політично-ґеографічне значіння положення й границь України, фізично-ґеоґрафічні чинники в політичній ґеоґрафії України й питання української державности у звязку з її сусідами й великими державами Середної й Західної Европи. У додатку автор розглядає українську справу з боку економічної, зокрема лучбової ґеоґрафії.
До книжки доданий докладний річевий показчик (стор. 257—282), зладжений редакційним відділом Видавництва „Українське Слово“. З.К.
ЩОБ познайомити широкий загал з українським видавничим рухом, „Українське Слово“ рішило взяти знову участь у цьогорічній весняній ярмарці у Липську. Треба завважити, що „Українське Слово“ є першою українською фірмою, що стало бере участь у липській ярмарці.
Дві гарні українські полтавські плахти купить Адміністрація „Українського Слова“
