Вже у розпалі наступу на Одесу, 1 квітня, ми писали до політсекретаріяту харківської групи на обвинувачення Григор'євим 15 полку в бешкетах:
„Ніколи 15 полк не був прикомандирований до бригади Григор'єва. Якщо ви уявляли собі полк на основі оповідань Григор'єва, то ви не політробітники, а політнедоглядки. Григор'єв проти комуністів і тільки“.
Нам довелося рішуче боротися проти запобігання, що їх дозволяли собі щодо Григор'єва наші радянські органи. Боролися, звичайно, лише тому, що при самолюбстві та гонорі Григор'єва таке ставлення виховувало в ньому самодура, зміцнювало авторитет ненадійного партизана.
6 квітня, наприклад, ми писали:
„До Керування і справами Раднаркому України, копія голові Раднаркому, Наркомвоєну Подвойському.
Деякі ваші папери, як наприклад телеграма № 317, ви надсилаєте з копією „т. Антонову, т. Григор'єву“, й робите абсолютно неприпустиме звеличення бригадного командира. Григор'єва та дуже шкодите встановленню нормальних взаємин у Червоній армії. Пропоную безпосередньо Григор'єву копії розпорядження уряду не надсилати, а адресувати його начальству“.
На цей лист голова Раднаркому відповідав:
„У відповідь на ваш лист за № 581 повідомляю вас, що телеграма 317 повідомляла про термінову справу, яка не мала ніякого відношення до оперативних завдань; в порядкові управління уряд може звертатися до всіх агентів впади на місцях. Оскільки урядові стало відомо, що григор'ївські частини грабують Асканію Нову й ріжуть там бізонів, ми вважали за потрібне це припинити. І надалі уряд може мати потребу для більшої авторитетности та швидкости безпосередньо звертатися до влади на місцях, від чого авторитет вищого начальства нічого не терпить, бо йому надсилається копія всіх розпоряджень.
Вам взагалі слід було б звертати увагу на істотніші хиби у взаєминах воєнної влади та центрального уряду.
Те, що часто голова уряду не знав, де перебуває комфронта, є ще більша хиба як те чи інше розпорядження, голови, яке має надзвичайний і терміновий характер“.
Ми відповіли:
„Справа зовсім не у ставленні до представників влади, а у ставленні до підлеглих військових осіб. Це особливо важно щодо Дибенка, Григор'єва, Махна. Звертаючись до мене, й одночасно до них, ставлять мене в непевне становище. Досить звертатися
