Сторінка:Літопис революції. № 4 (37) (1929).djvu/164

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Але треба зазначити, що ставку на можливість іншої комбінації з Україною не було цілком відкинуто. Справа така, що в Центральній Раді справді назрівала ліва опозиція — це був вираз приглушеного незадоволення широких селянських мас України нерішучою політикою Ради в справі земельній.

Рада безконечно відтягалася із земельним законом і яко мога затримувала передачу землі селянам. На цьому будували свої надії ми, і цей же процес викликав серед українських есерів утворення дужого лівого крила з тов. Михайличенком і Шумським на чолі.

Все тоді робилося дуже швидко. Ще коли Центральна Рада зривала І Всеукраїнський З’їзд Рад, ліві серед українських есерів нічим себе не виявляли, але вже на кінець грудня розшарування в есерівський партії пішло так далеко, що одні одних почали арештовувати (праві арештовували лівих). ЦК більшовиків був не від того, щоб цей процес розшарування підтримати, при чому роботу провадилося через лівих есерів.

З Михайличенком я познайомився в Петрограді на кватирі лівого есера Сєвєро - Одоєвського. Потрапив я туди цілком випадково: комусь із товаришів потрібний був Сєвєро-Одоєвський, ми зайшли разом і натрапили на невеличку нараду лівих есерів російських із українськими лівими есерами, що прибули до Петрограду, як члени Уставчих зборів. Михайличенко тоді розпинався за Установчі збори, в ньому ясно було чути провінціяла.

Столичні ліві есери, принаймні Сєвєро - Одоєвський та тов. Карелін, що був там, уже схилялися до більшовицької думки й вважали за можливе, якщо до чого, навіть розпустити Установчі збори (до речі кажучи, слово „учредилка“ стало звичайним значно пізніш, тоді ще й більшовики висловлювалися з більшою пошаною).

Між іншим, Михайличенко розписував перед російськими лівими есерами, як то добре на Україні з Центральною Радою, кажучи, що вона, власне кажучи, є радянська форма державного ладу. Треба лише підсилити в ній вплив лівих елементів. Михайличенко неприхильно висловлювався щодо нашої „більшовицької авантури"—де ж пак: оголосили Радянську Україну в Харкові!

Михайличенко з Кареліном скоро пішли, а ми з Сєвєро - Одоєвським продовжували розмову. До речі кажучи, видно було, що ми їм стали на перешкоді. Видно, Одоєвський із Кареліном та Михайличенком мали якусь конфіденційну нараду.

Одоєвський був у підвищеному настрої (мені навіть видалося, чи не підпив він трошки) і розбалакався:

— Тепер,— каже,— готова справа, незабаром матимемо рядянський уряд у Києві, і Україна буде підпорою лівих есерів. Що ви собі думаєте, що ми дамо так з нас знущатися, як