Підчас виборів старості старшин відбувалися своєрідні „церемонії“, які в денікінців стали за правило. От, приміром, де треба було „вибрати“ старосту або старшину, спочатку в село прибував загін білоґвардійців, який і скликав сходку; коли сходка вже зібралася, її кругом оточував військовий загін з кулеметами. Якщо загін мав під руками пійманого „більшовика“, його тут же перед усіма розстрілювали, коли ж його не було, то тоді давався випал над головами сходки із рушниць, і вже потім командир загону виходив і „держав промову“, яку для „пущей важности“ зміцняв матом, а то й батогом.
Так організовували денікінці свою владу й свій апарат на селі. Щождо міста, то, як мені відомо, в Ніжені, крім так званої „государственной стражи“, яку навербовано виключно із колишніх жандарів і поліцаїв, була „тройка“, що репрезентувала собою найвищу громадську владу в повіті. До цієї тройки входив гр. Філь із містечка Носівки, потім, здається, гр. Талпа із м. Ніжена і третій — це добре відомий мені земляк, Пилипенко, Петро Степанович з с. Дроздівки, один із тих катів, у дворі якого 1918 р. німці й гайдамаки катували селян.
До речі, треба сказати, що сільська влада, яку денікінці організовували, виконувала розпорядження не тільки денікінців, а й партизанів, і розпорядження останніх виконувала куди краще, аніж своїх „господарів“.
В декільках словах треба згадати про петлюрівщину та махновщину, бо як не як, а ці останні намагалися вплинути на партизанський рух на Чернігівщині. Надто це стосується пет- люрівщини, що всіляко намагалася взяти партизанський рух до своїх рук. Це особливо помітно було в одній з партизанських груп, яка оперувала в Козелецькому напрямку під местечко Носівкою.
Петлюрівці почали там з того, що пропонували носити стародавню козачу одіж. Одного разу я заїхав до цієї групи, де й побачив, як у їхньому таборі старанно вертілися кравецькі машинки й виготовлювалася ця одіж.
Не мало попрацювали були наші товариші в цій групі, доки вирвали її з - під петлюрівського впливу. Особливо багато доклали сил т. т. Хохуда Андрій і Покиньборода Сергій, які безпосередньо працювали в цїй групі й керували нею. Як дуже поширений був вплив петлюрівщини на цій дільниці, можна бачити хоч би ось з чого: коли ешелони радянського війська після залишення Києва відходили в Бахмачському напрямку, петлюрівська організація містечка Носівки, якою керували, здається, Скадьківський та ін., щоб не дати змоги нашим
