Сторінка:Літопис революції. № 4 (37) (1929).djvu/255

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Один з батальйонів Богунського полку разом з партизанським загоном мав пройти лісами між селами Веркиївка — Кук- шин й біля хутора Зруб перейти через болото Смолянку, де воно найвужче й так замерзло, що можна було його пройти. Як тільки це болото зазначені частини перейдуть, наші частини мали зайти в тил денікінців і відрізати відступи на Ніжен, зайнявши шлях Кукшин — Ніжен. Друга частина Богунського полку, також з частинами партизанського загону, повинна була йти теж лісом від сіл Орлівка — Переходівка й зайти в тил денікінцям праворуч, зайнявши шлях Хотинівка — Мрин, і тим самим відрізати наступ денікінців на Козелець. Третя ж частина мала наступати із Дроздівки на Стодоли. Ми гадали, що коли цього пляна нам пощастить виконати цілком, то денікінцям не залишається більш нічого, як здатися нам у полон.

Тієї ж таки ночі, здається, 17/ХІ, почався обхід денікінців. Дано розпорядження тим партизанським частинам, що добре знають всю лісову місцевість, йти спереду, щоб частини бо- гунців не збилися з свого шляху.

17 листопада насвітанку наші частини обійшли денікінців. Почався бій. Наші частини, зайшовши від Ніжена, розпочали вогонь з рушниць і кулеметів. Денікінці спочатку відповідали на наш вогонь, а далі кинулись тікати в напрямку на Козелець, де їх зустріли одностайні випали богунців. Ну, тоді вже й пішла „потасовка“.

Денікінська кіннота кидалася з одного боку на другий, але ж всюди натикалася на наші кулі. Денікінська артилерія била по всіх напрямках, але ж реальних наслідків не мала, тоді як наші частини швидко стискали їх вогненним кільцем і тиснули до болота Смолянки. Як тільки передні коні сп’ялися на лід, зараз же лід провалився й коні почали лягати. Гармати застряли ще не доїздячи до болота в глибокому снігу.

Частина денікінців, яка поспішала тікати кіньми, провалюючись у болоті, просувалася далі, але майже всі були скошені вогнем наших кулеметів. Не більш, як двадцять чоловіка вилізло з болота на другий бік, та й то тільки тому, що партизанська група, яку ми залишили про всяк випадок на другім боці, не догляділа.

Після цього бою богунцям залишилася велика здобич: вісім гармат, декілька десятків кулеметів, з 1000 шт. рушниць та багато набоїв. Залишилося також багато коней і возів, до ста різних речей, які денікінці награбували у селянства.

*  *  *

Кукшинський бій вирішив уже дальшу участь Ніжена: його денікінці залишили без бою, як тільки довідалися про те, що сталося з їхніми частинами в районі Кукшина й Хотинівки,