Ст. КОКОШКО
Досить цікава стаття П. Попова „Московська група „лівих“ в УСДРП“ в основному правдиво висвітлює роботу й настрої в московській групі УСДРП. Проте, треба внести деяку ясність в окремі твердження Попова й зробити додатки, зокрема маленький нарис життя й роботи московської групи восени 1917 року, аж до Жовтневої революції.
Передусім декілька завважень що до назви „лівих“. Сам Попов пише, що будь-якої фракції вони не утворювали, що це були настрої, думки, але не фракція, і бере „ліві“ в лапки. Мушу додати до цього̀, що група, про яку йде мова, не вважала себе за лівих і не виступала проти націоналістично-опортуністичних членів своєї групи, як щось оформлене й ціле.
Щождо програми, то такий далеко не лівий пакт її, як муніципалізація землі (програма УСДРП в аґрарній справі сходилася з програмою меншовиків), мирно уживався з їхніми лівими настроями, хоч у поодиноких товаришів були хитання й прихильність до націоналізації. Нема чого й казати про національне питання: щодо нього, основною засадою лівих і правих була програма партії з її вимогою автономії України. Ліві, як і праві, не позбавлені були націоналістичних пережитків і настроїв.
Однак ріжниця між ними була, й не мала. Завдання свої щодо національного визвольного руху вони розуміли по-різному. Тоді як частина членів московської організації в унісон з більшістю в самій партії, проймалася націоналістичними настроями й національними в такій мірі, що у них часто-густо проблема національного визволення несвідомо, а іноді й свідомо, була на першому місці, затемнюючи й витіснюючи проблему соціяльної боротьби не тільки усього російського пролетаріяту, а навіть у себе на Україні, інша частина, не відкида-
- ↑ З приводу статті П. Попова „Московська група „лівих“ в УСДРП“ в № 6 „Л. Р.“, 1928 р., стор. 287—302.
Редакція прохає тов. тов. і далі висловлюватися з приводу питань, що зачеплені в ст. ст. тов. Попова і Кокошко С., з метою детального освітлення шляху, яким прийшла в КП(б)У перша ліва група УСДРП.
