На розметеному місці закладається фундамент нової будівлі. Робітничий кляс, революційна армія та всі щирі прихильники демократії з кирками, молотами веселими руками кладуть підвалини Всеросійської Демократичної Республіки. На сторожі величної роботи стоїть Рада Робітничих та Салдат- ських Депутатів.
Робота велетенська, нечувана в історії, робота така, на яку нащадки наші будуть дивитись, як на роботу тих, хто складав піраміди. За кільки місяців нам треба зробити те, що робиться десятками років.
Треба, насамперед, розвіяти, роздмухати задушливий гнітючий дим і чад, яким царське самодержавів обкутувало народні маси, який ще понуро клубиться по темних низьких закутках, де приховалась нечисть з - під царського трону. Треба з самих мас викурити чад вікового неуцтва, покірности, забобонів, в душах їхніх зруйнувати царський трон. Народні маси не в ще демократія. Демократія в народ, який знав свої права, який мав владу, який поважав себе.
Пролетаріят раз - у - раз стояв на чолі демократій всього світу. І тепер на чолі з ним російська демократія руйнує старе й будує нове життя. Проголошене Часовим Правительством Установче Зібрання має показати силу, свідомість, дорослість російської демократії.
Товариші робітники, дивіться, на нас лежить велика відповідальність перед нашими нащадками, від нас залежить, іменно від нас, що скаже Установче Зібрання, який лад дасть воно державі, якими законами закріпить нашу працю, боротьбу й усилля.
Отже якнайширша організація мас, як найінтенсівніша пропаганда й агітація всіх лозунгів демократії на чолі з негайним скликанням Установчого Зібрання на підставі загального, рівного, безпосереднього, тайного виборчого права, без ріжниці полу й національности.
Товариші. Але ми не тільки демократи, ми соціял - демократи, ми соці- ялісти, ми люди, які хочемо скинути1 не тільки політичне панування ворожих нам клясів, але й панування класів соціальних, капіталістів та поміщиків. Ми хочемо знищити всякі класи й установити лад, де не буде ні капіталістів, ні робітників, де будуть тільки люди, — вільні, рівні члени великого соціалістичного громадянства.
Це наша конечна ціль. І Установче Зібрання, і Демократична Республіка є тільки засоби досягнення тої цілі. Тільки часові етапи. Нам не можна зупинятись. Ті буржуазно - демократичні кляси, які тепер, може, щиро йдуть з нами до Демократичної Республіки, тоді зупиняться і з приятелів стануть ворогами, бо їм нема куди далі йти, бо дальший хід є вже проти них самих.
Перед нами велика гора, в якій треба пробити тунель у наш край со- ціялізму. Самодержавів було тільки першою скелею, під яку підкладено динаміт. її зірвано, але робота на тому не стала. Лупати гору треба далі, неустанно, не покладаючи рук, крок за кроком. Ми проб’ємо її, на це ми маємо доказ наочний: самодержавів здавалось непохитною, незломною вічною скелею. А що з неї лишилось у кілька днів ?! Так само капіталістичний буржуазний лад може злетіти вгору в ту хвилину, коли прийде час його.
Але для того треба такої ж підготовки життя й нас самих, як було зроблено для знесення скелі царизму. Отже складати наші кирки й молоти навіть по здісненню демократичної республіки ми не можемо. Навпаки, тоді саме наша робота соціялістів буде найчистішою. Тепер ми мусимо разом з усіма прочищати місце для нового політичного ладу, односити недоломки царської скелі, берегти свої здобутки. А тоді всі наші сили повинні йти на пробивання тунелю крізь кам’яну гору капіталізму.
Гора величезна, міцна, сил треба багато. А головна наша сила в одностайності, в організованості, в найчисленнішому гуртуванню великої Армії і Пролетаріяту.
Найкращий, найбільше випробований досвідом спосіб гуртування пролетаріату— його партія, соціял - демократія, яка на своєму прапорі ставить Соціялізм і стоїть в перших лавах тих, хто пробивав великий тунель.
Щоб мати сили лупати скелі, щоб міцно тримати в руках молот, треба бути дужими, здоровими, і для того соціял - демократія, насамперед, ставить
