 | На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Мазуренко Вас. Про химію (1908).pdf/3}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
— Так ти, Андрій, тілько у цьому році скінчив свої науки… Чому ти так довго навчавсь? Я ж за той час уже три роки бідував у москалях, та от уже четвертий рік, як усюди вештаюсь, бурлакую. Був і на шахтах, і на Чорноморрі, і за Кавказом — аж у Тифлизі, а про тебе усе чутка: вчиться! Давно я вже хочу роспитати тебе, про що таке цікаве ти там дознавався?
— Це довго, Степане, говорити.
— Та дарма! Я довго й слухатиму. Може таки й я дізнаюсь, яка вона правда на світі. А то так собі волочусь, не знаючи, що й для чого… Заробиш — проїси… Оце усе твоє й життя. Нема тобі просвітку!.. Говори ж — слухатиму, — домагався Степан.
— Як ти вже маєш таку охоту, так ось що я тобі скажу: приходь до мене завтра у вечері. Тепер ночі довгі, роботи мало, — отже коли хочеш, так я тобі буду що-вечора оповідати про ті дивні речі, яких тілько сам дізнався. А поки прощай! Мені уже час до дому. Приходь же!
— Добре, прийду небезпременно. Прощай!
