Степан. А як дізнатись, що у крейді, вапнякові і мармурові є кальцій?
Андрій. Для цього треба грудочку цих веществ кинути у соляну кислоту. Зараз же вона зашипить, почне виділятись газ, і грудочка роставати. Коли опісля наточити сюди сірчаної кислоти, на дно сяде білий порошок: то кальцій замістив водород у сірчаної кислоти, і на дно сіла кальційова сіль сірчаної кислоти.
Степан. Що це за сіль така?
Андрій. По-просту ця сіль зветься гипсом. То на дні гипсовий порошок. Ти може уже чув за гипс. З його роблють хворми для фаянсової і фарфорової посуди.
Степан. Як це? роскажи.
Андрій. Річ в тім, що гипс жадно вбирав у себе воду. Майстер составляє добру глину для посуди, її розводе ріденько з водою і наливає у хворму з гипсу. Вода вбирається у гипс, а часточки глини прилипають до хворми. Чим довше стоятиме глина у хвормі, тим більше прилипатиме глина до стінок хворми і тим товщий черепок буде у посудини. — Та час закінчити про цю купу. Магній і кальцій зачислено до купи, яка зветься щолочно-земельною. Це через те, що окисли їх (згадай вапну!) по смаку зхожі до щолоку, і кальцію багато у ріжних землях. У цій купі числяться ще де-які метали, тане буду говорити уже про них, а перейду до щолочної купи металів.
Натрій.Андрій. У цій шклянці ти бачиш блискучий, як срібло, метал натрій.
Степан. А що там налито у ту шклянку?
