Степан. Мабуть, папірець знов посиніє, бо усі метали, окисляючись, перходять у основанія.
Андрій. Так. Калій, окисляючись, у воді дає основаніє — їдкий калій.
Степан. Готового калію теж нема у природі?
Андрій. Чистого металу нема, бо як би він десь і зьявився, так зараз же перейшов би у окисел, бо на землі скрізь є кислород. Він на землі трапляється у составах ріжних солів. Ти мабуть чув про селітру та поташ; це солі калія.
Степан. Селітру бачив; а що це поташ?
Андрій. Поташ є у попілу, що зостається після горіння рослини. З попілу ти сам зможеш виділити поташ, розмішавши його у воді і спустивши щолок крізь рушник. На рушнику зостанеться попіл, а поташ стече разом з водою, бо він у воді ростає. Щолок треба випарити на печі, вода висхне, а у нас лишиться сіра або біла сіль. То і є поташ.
Степан. Я так багато тепер узнав, що мабуть усього й не вдержу, у голові.
Андрій. Усе це, про що ми говорили тут, ти зможеш опісля докладніше вивчити. Щоб добре знати химію, треба багато працювати. Та і те, що я тобі тут устигну росказати про химію, покаже тобі життя вещества у новому світлі.
Степан. Справді, це цікава річ. Як би у нашій школі цьому вчили!
