від чавуну одщепити частину вугілля, буде сталь; коли з сталі виділити увесь вугіль, буде залізо.
Степан. А чи можно з заліза зробити знов сталь і чавун?
Андрій. Можно. Треба примусити залізо злучитись з вугіллям. Ти сам можеш обсталити усяку залізяку.
Степан. Як це?
Андрій. Перепали на вугіль ріг або копито і розітри цей вугіль у мілесенький порошок. Розпечи яку-небудь залізяку (ножичок або чіп до валу) і огорни її цим порошком. Залізо почне вбирати у себе цей вугіль, злучатись з вугіллям, і верхній шар залізяки зробиться стальним.
Степан. Це треба буде спробувати у кузні.
Андрій. Тепер скажи, у які состави повинно входити залізо?
Степан. Певно, залізо, як і усякий метал, може замістити водород у кислотах.
Андрій. Так, залізо дає солі; наприклад, звісна залізна сіль сірчаної кислоти; вона ще зветься залізним купоросом.
Я тобі казав, що важкі метали мають, крім основних, ще й кислотні окисли і цим відріжняються від легких металів, а наближаються до не-металів, які дають тілько самі кислотні окисли.
Степан. Так залізо може дати залізну кислоту?
Андрій. Може. Залізо дає і основний окисел і кислотний. Ці окисли відріжняються тим, що у основному меньше кислороду ніж у кислотному: прилучиться до заліза мало кислороду — вихоте основний
