Андрій. Тепло тут виникає від горіння сіна чи вугілля.
Степан. Так ні, вугіль уже опісля загоряється.
Андрій. Неправда, вугіль постоянно горить. Та на холоді він горить так тихо і мляво, що не помітно а-ні тепла, а-ні диму. Тепло зразу росходиться, бо його мало. Коли ж вугіль чи сіно зложено до купи, тепло уже не зможе швидко розходитись геть наоружку; тепло задержується у середині; купа у середині нагрівається; від цього тепла горіння йде усе швидче й швидче, і нарешті вугіль так нагріється, що почина палати.
Степан. Невже так-таки вугілля і загориться без підпалу?
Андрій. Загориться, коли воно зложено у велику купу. Ти ж сам бачив, як сіно нагрілось у нас. Добре, що його розкидали. Те ж саме робиться і з вугіллям. Ще про одно нагадаю. Що робиться з деревом, коли воно лежить на воздусі?
Степан. Нічого.
Андрій. Як нічого? Як давно воно лежить, починає тліти. Що це значить?
Степан. Дерево робиться трухким та легким.
Андрій. Так. Воно зменьшується, потім зовсім згниває і щезає.
Степан. Куди ж воно дівається?
Андрій. Згоріло. Як би дерево захистити від кислороду, воно б лишилось цілим.
Степан. Яке ж то горіння, коли не було вогню?
Андрій. Тут дерево злучалось з кислородом, а це і зветься у химії горінням. Чи буде при цій злуці вогонь чи ні — однаково це зветься горінням.
