І коли прийшли на поля,
Де братні полки полягли,
Не впізнали — та сама стерня,
Таке ж сонце — той самий сніг!
Тільки щось зачорніло в снігах,
Немов виріс у полі лох,
Немов галич укрила шлях,
Все чорніше і чорніше росло.
Кавалерія! Клич: лягай!
Залягло двіста сорок голів
Тисяча шабель — гай,
Чорний гай у снігах летів.
Долітають. Одна тільки мить:
Зарубають, затопчуть, заб'ють.
По-під тупотом сніг курить
В очах, в вухах встає каламуть.
Долетіли. Ні, єсть рука,
Є приціл — аж в очах сльоза.
Сальва! Тупіт! Сальва! Крах!
Тупіт! Сальва! Спинились! Назад!
В атаку. Погнали. Гей!
Розступається чорний гай,
