Сторінка:Майк Йогансен. Баляди про війну і відбудову (1933).djvu/29

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


 білу
 заставу
Чують білі:
 — ідуть комунари
Піхота тікає,
 у лаву
Кінноти шикується хмара.

Бачили й це
 не раз. І знову
У розстрільню
 знову лягли у рахманній,
 у м'якій, у чорній землі
 як поховані
Не перший з кіннотою бій
 не останній.

І ніхто не знав,
 Як це сталось,
 Як прорвали розстрільню
 І як підійшли
Бо десятки ночей перейшли як галас
 У очах, у вухах зорінням
 знесилених,
Тільки з тилу, зсередини, спереду простим
 прицілом