як придорожню траву
З кулеметів косили білі.
І в тій самій секунді
коні.
Уже серед нас — лава;
збивають,
рубають,
гонять…
Слава тим, хто пав в бої,
І щастя тим мужнім
Хто вже скрючився озем в агонії.
Батальйона нема
Є люди,
Що їх оце зарубають.
— Довгий змах:
груди
Розкраяно звірячим ударом.
Батальйона нема.
Є люди.
Ні. Ще є серед нас комунари.
Комунари сюди!
Зійшлися
поранені, напівмертві
