Цю сторінку схвалено
ОТЕЦЬ
Червоноармієць з батьком
балакав у сні,
Про колгоспи споривсь
про посів у весні,
Про майбутнє, про світлі прийдешні дні.
— Ви помиляєтесь, батьку,
сказав червоний солдат;
Укупі сіяти, сіяти в лад
Селянських комун, незаможних бриґад
У поле вийшов потужний ряд.
І батько кивав головою: так
Я жив дуже довго,
я бачив як
мінилась земля,
зацвітав мак,
Як жито й пшениця буйніше росли
На вільній, на спільній, на нашій землі,
— Мій батьку, мій друже
так нащо ж ви
