Сторінка:Майк Йогансен. Баляди про війну і відбудову (1933).djvu/53

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Вода воює — по самий край
Бушприту здіймаються водяні гори.

— Орцій! Крізь бурю реве старий
— Чи пан, чи пропав — усе одно.
— Орцій! Додому. Орцій, бери.
— Хто займе рибу, пущу на дно.

— Орцій. По пояс у морі стоять
Ловці, налігши на клівер,
Через борт морозна пішла струя
Орцій. Поворот. І знову ліво.

Блигомий берег блиснув на мить
І знову потоп у пінявій хвилі
— Орцій. На берег прову держіть.
— Гребіть скільки є, скільки
 є в вас сили!

В піску, в мілині сичить шкафут
У воду. Попхай. Тягни руками.
Розриває м'язи кодоли жмут
Коліна крає різучий камінь…

Живі. Удома. Але старший
Не дає. Збирає негайні збори