Понад північчю сивий вітер
(чи це не значить весна?)
Не плеще, не кличе — тиша!
Тільки старий пригадав,
Пригадав, нахилився і пише:
— «Лахміття-хмари. Стоїть сосна
І в небо вп'яла руде рамено,
І знову хмари мов стіна,
І знову рве їх лють шалена».
Але вітер…
Старий над північчю вітер —
(чи це не значить весна?)
Не квилить, не лепече, не кличе,
Неначе він і не зринав
У сніг і не пив вина.
— Знов: «товариші, стійте!
Город устав з коня
І гладить гриву і дивиться: ждіте,
Ждіть світового вогня».
