Перейти до вмісту

Сторінка:Майк Йогансен. Вибрані вірші (1930).djvu/35

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
НІЧ
 

 Ясно…
 Так ясно удень не буває,
 Ясно,
 Яснішого серцю не треба,
 Тихо, як сонної дівчини очі.
 Землі немає:
 Тільки ніч,
 Тільки небо.
 Але роз'ятрений мозок
 Не хоче,
 Не може,
І в трясці нервовій тремтить розгублений розум.
І от із землі зростають, мов крила, гігантові тіні
Все вище і вище, мов чорна мільйонова зграя,
Проквиляє, і плаче, і кракає й дико ґерґоче,
І чорними пальцями в смертній розпуці, в одчаю сягає по зорі…

 Але заплющити очі:
 Тихо,
 Ясно,

33