своїх центуріонів
І сунули з полум'ям і димом
в лютій розпуці
на Рим,
То ще раз
Після незчисленних віків
була
Революція.
III
Коли з забутих заводів,
Від димних домен,
Із рудень, урубаних в ґрунт,
На хмарні гори
З громом
Вийшов робочий гурт
І за погаслі очі
Сухітних дітей,
За панські ночі
Селянських жінок,
За проституток,
За віковічні муки,
За тисячолітній стогін
Уразив пана у серце,
— То в перший
