Де гори з гір
Родяться, де у дальній
Похід веде вода і не дає заснуть;
Доводить, що у день веде, у виноград,
Цілує листя, спорить і свариться,
Верзе, що встане,
Устає
і падає назад…
— Немов ізроду не було снігів,
Немов весна в ваґоні і рука
Дівоча ніжно на вустах присниться
Й чабан, що десь увечері гукав,
Перетворивсь на теплу й сонну птицю.
