ність поміж одним з найцікавіших поетів буржуазної Америки і одним з найцікавіших поетів Радянської України.
Бо я справді один з найцікавіших авторів Радянської України і вам, розумний читачу, я можу це сказати прямо. Бо читачів у мене покищо мало, але зате ж і дурних серед тих читачів теж мало.
Десь за Самуром почався Азербайджан. Географічно Азербайджан це так би мовити продовжена і поширена ідея долини Даґестану. Плодюча долина межи горами й морем чимраз ширшає, теплішає, нафта з-під ґрунту все багатша, індустрія чимраз могутніша.
Вони поруч себе лежать, ці дві республіки, ті самі тюрки населюють ту саму долину, але Даґестан одна з найвідсталіших республік Союзу, а Азербайджан одна з найпередовіших.
І національне питання тут уже в інакшій стадії. У Даґестані всі залізничники і більшість службовців були росіяни й українці. Тут понайбільше тюрки. З-під червоного диску начальникостанцієвого кашкету визирає смагле обличчя й чорні глибокі очі.
І от змінюється сама природа. Все ті ж назад пливуть ліси, але в них як гриби повиростали тартаки, гуральні, садки, бурові башти. Палало багаття, стук сокир і спів пилок доходив з вітром до потяга. Росли риштовання. Прозорі візерунки їх вирізьблялися над низьким чорноліссям. Оформлене пролетарською рукою дерево виростало над ліс і в декораціях його поволі й важко
