кололо хмари
— вир
крутився
хмар,
Звивавсь
від болю
і за обрії тікав.
І далі він летів,
і дико кракав він —
Понад верхів'ям
одинокий грайворін.
Один, як око,
над незліченим гіллям,
Що лізло з гір
і плазувало з ям.
Він дико кракав
й далі він летів
Степами понад кураєм,
що вітер пригинав долів.
Один, як око,
і горів,
дивився він
За гір
краї,
де хилитавсь туман,
Де алтагир
виходить
на лиман.
І от одкрилося:
кривий, мов сагайдак,
