Перейти до вмісту

Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/115

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

кололо хмари
 — вир
 крутився
 хмар,
Звивавсь
 від болю
 і за обрії тікав.
І далі він летів,
 і дико кракав він —
Понад верхів'ям
 одинокий грайворін.
Один, як око,
 над незліченим гіллям,
Що лізло з гір
 і плазувало з ям.
Він дико кракав
 й далі він летів
Степами понад кураєм,
 що вітер пригинав долів.
Один, як око,
 і горів,
 дивився він
За гір
 краї,
 де хилитавсь туман,
Де алтагир
 виходить
 на лиман.
І от одкрилося:
 кривий, мов сагайдак,

114