Цю сторінку схвалено
На океанів безмежну браму,
На скель каменясту кидь
Ліг
Великий ведмідь,
І вугіль, і нафту, й залізо
Висмоктує
З чорної лапи,
І рани, що сохнуть
На зраненім тілі,
Зализує
Лизнем шаршавим,
І долі вухо
Схилив,
І слухає гуркіт
Землі.
III
Іно!О, чорна розсічена вразо,
Ти добре, ти чуйно слухаєш,
Як, наче підземні ключі,
Колеса, і кайла, й ковадла гудуть уночі.
IV
О, гуркіт потягів вночіЗ Торонто в Орегон,
119