Орцій! По пояс у морі стоять
Ловці, налігши на клівер.
Через борт морозна пішла бруя.
Орцій. Поворот. І знову ліво.
Блигомий берег блиснув на мить
І знову потоп у пінявій хвилі
— Орцій. На берег прову держіть.
— Гребіть скільки є, скільки є в вас сили!
В піску, в мілині сичить шкафут
У воду. Попхай. Тягни руками!
Розриває м'язи кодоли жмут,
Коліна крає різучий камінь…
Живі. Удома. Але старший
Не дає. Збирає негайні збори.
Похилились голови з кляклих ший,
Стоїть старий і мовчить суворо.
— На кого працюєте? На куркуля?
— Герої, що в море улов скидали?
— Виходь наперед. Просто руля.
— Пиши у список. Чого ж ви стали?
— Чи ви забули хто ви є?
— Чи ви забули хто є за вами?
Мовчить. І вечір з моря встає,
Кладе багрець на причальний камінь.
